Безпека туризму та сфери гостинності як складова національної безпеки України

Анотація

Метою статті є обґрунтування ролі та місця безпеки туризму і сфери гостинності в системі національної безпеки України, визначення її адміністративно-правових засад, структурних елементів та соціально-економічного значення в контексті реалізації державної політики сталого розвитку. У роботі акцентується увага на важливості формування цілісної концепції безпеки туристичної галузі та безпеки сфери гостинності в цілому як умови соціальної стабільності, економічного зростання та захисту національних інтересів України в умовах сучасних глобальних викликів.

У процесі дослідження узагальнено теоретичні підходи до трактування безпеки туризму та сфери гостинності у правовому, соціальному, технічному та економічному вимірах; проаналізовано сучасні наукові праці щодо механізмів державного регулювання та забезпечення безпеки туристичної діяльності та діяльності у сфері гостинності, загрози та ризики, з якими стикнулася індустрія під час масштабної війни; систематизовано чинники, ризики та загрози, що впливають на функціонування туризму та сфери гостинності. Окрему увагу приділено нормативно-правовим аспектам гарантування туристичної безпеки, ролі державних інституцій у прогнозуванні загроз, координації дій, організації кризового реагування та захисту прав туристів. Узагальнено положення стратегічних документів України, зокрема в частині визначення напрямів і принципів забезпечення національної та туристичної безпеки.

У висновках підкреслено, що туризм та сфера гостинності є комплексними об’єктами державної політики безпеки, ефективність якої залежить від узгодженості дій усіх суб’єктів – держави, бізнесу, суспільства та туристів. Обґрунтовано необхідність розширення змісту поняття «безпека туризму та сфери гостинності» з урахуванням інтересів усіх стейкголдерів і визначення чітких критеріїв оцінювання її стану. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні інтегрованої системи моніторингу туристичної безпеки, удосконаленні механізмів державного регулювання та формуванні моделі партнерства держави й приватного сектора для підвищення стійкості туризму та сфери гостинності.