Внутрішній аудит і виявлення шахрайства у взаємовідносинах з покупцями та постачальниками: еволюція ризиків і матричний підхід

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність інституціоналізації ризик-орієнтованого підходу до виявлення та реагування на шахрайство у системі внутрішнього аудиту підприємства як цілісного механізму захисту економічних інтересів власників і посилення фінансової безпеки. Метою дослідження є розвиток методичної основи внутрішнього аудиту для виявлення шахрайства у контрагентських операціях (взаємовідносинах з покупцями та постачальниками) на базі класифікації ризиків і матричного підходу.

Запропоновано дворівневу класифікацію ризиків шахрайства: на першому рівні ризики систематизовано за контурами взаємодії (внутрішнє середовище підприємства; межа «підприємство - контрагент»; зовнішні загрози третіх осіб), на другому - за векторами носія/каналу ризику (внутрішньоорганізаційний; наслідковий для власників/бенефіціарів; контактний у взаємодії з контрагентом; зовнішній). На основі класифікації сформовано матрицю, яка для кожної комбінації узагальнює типові схеми шахрайства, попереджувальні ознаки, аудиторські процедури та контрольні індикатори, забезпечуючи відтворюваність планування перевірок і підвищення доказовості висновків та звітів внутрішніх аудиторів. Доведено, що у сучасному середовищі відбувається еволюція шахрайських ризиків: якщо традиційно внутрішній аудит зосереджувався на внутрішньоорганізаційних зловживаннях і документальній доказовості взаємодії з контрагентами, то цифровізація документообігу та розрахунків актуалізувала зовнішні атаки третіх осіб, а також посилила значущість вектора наслідків для власників і бенефіціарів. У цьому контексті репутаційний ризик розглянуто як наскрізний компонент, що трансформує локальні інциденти у довгострокові обмеження - втрату довіри контрагентів, зростання договірних спорів, ускладнення ланцюгів постачання та збільшення непрямих фінансових втрат.

Ураховуючи моделі «трикутника» та «діаманту (ромба)» шахрайства, запропонований підхід найбільшою мірою операціоналізує компонент «можливості» через аналіз процесних і контрольних вразливостей та частково охоплює компонент «здібності» через оцінювання повноважень і цифрової спроможності відступати від установлених контрольних процедур; компоненти «тиску» і «раціоналізації» визначено як периферійні для цієї методичної конструкції та такі, що можуть бути розширені в подальших дослідженнях інструментами оцінювання культури та мотиваційних чинників. Практична цінність результатів полягає у можливості використання запропонованої рамки для структурування внутрішніх аудитів контрагентських операцій, підвищення адресності рекомендацій і зниження ризику повторюваності шахрайських інцидентів